27.04.2012

Чи є у чоловіків простір для наступу?

Працюючи для Ради Європи в команді зі створення посібника з прав людини для молоді, я познайомилася з людьми, які працюють в цій галузі по усій Європі. Наші намаганні включити на рівних презентацію Сходу і Заходу породжували чисельні дискусії, одну з яких я згадала, починаючи працювати над цією статтею. Пат, вчителька з прав людини з Великобританії, переконувала мене, що текст посібника має бути простим до примітивності. Вона сказала, що в її країні їм (посібником) користуватимуться люди, які часом не здавали жодних іспитів і закінчили 3 – 4 класи. Як аргумент, вона додала, що взагалі в Британії всі засоби масової інформації видаються двома мовами – звичайною літературною і такою, щоби “робітничий клас” (з 3 – 4 класами і без жодних іспитів) міг читати і розуміти. Мене зацікавила ця тема, і я намагалася з’ясувати, чим же відрізняються дві англійські мови в одній країні. Виявилося, що такі газети і журнали мають більше картинок і менше слів, а самі речення не вживають “розумних” слів, мають просту будову, а також застосовують сучасний сленг та новотвори.

Коли мені до рук випадково потрапили деякі сучасні чоловічі журнали, я зрозуміла, про що мені казала Пат, і як ця мова має виглядати в Україні. Єдина відмінність від англійських реалій, що вона ще й російська, а не українська. Не буду називати, які саме журнали я згадую як приклади, бо не вважаю себе фахівцем в цій галузі, не хочу робити їм таким чином рекламу та й не збираюся описувати їх всі, а лише показати, як впливають такого типу засоби масової інформації на поведінку людину та зміну її ставлення до проблем насильства, агресії, конфліктності.
Нині, коли рівень агресії в світі зростає як чергова хвиля і як загальне її накопичення, важливо вміти знаходити такі точки, прикладання зусиль до яких може мати синергетичний ефект.

Врахування ґендерної парадигми, як в аналізах, так і в прогнозах, може допомогти зробити ці зусилля більш свідомими і ефективними.

Культура війни і насильства і наявна ґендерна нерівність очевидні в усьому світі. Багато людей вірять зараз, що ґендерна несправедливість і війна так саме пов’язані між собою, як культура миру залежить від досягнень ґендерної справедливості, рівності жінок і чоловіків, роззброєння і демілітарізації.
Відходячи від примітивного розуміння ґендерних проблем і лише в їх зовнішньому прояві, можна побачити глибинний вплив ґендерних рівності і нерівності, балансу і дисбалансу на такі прояви людської поведінки, як агресія і толерантність, змагальність і співпраця.
Як же ми можемо простежити цей зв’язок? Де наявні факти і висновки, релевантні нашому досвіду? Чому саме в такий спосіб побудована назва статті?

В теорії і практиці конфліктів розглядається кілька основних типів підходів до трансформації конфліктів:
* -    домінування однієї сторони;
* -    відхід від конфлікту;
* -    компроміс;
* -    трансценденція (вихід за межі конфлікту з метою його творчого розв’язання).

При цьому застосування першого підходу – домінування однієї сторони – традиційно очікується суспільством від чоловіків, як в стосунках з жінками, так і з іншими чоловіками. Відхід від конфлікту, відповідно, очікується від жінок, компроміс – в стосунках між чоловіками, інколи і жінками. Четвертий тип відноситься до мудрих рішень і вітається всім багажем культурної спадщини – фольклором, релігією, традиціями. Цей підхід для нестандартних рішень, вільних від стереотипного ставлення.

Безумовно, очікування типу поведінки в конфлікті не означає обов’язкового слідування йому, проте тягар стереотипів дуже впливовий, і навіть сильні люди, які розуміють їх відносність, часто не в силах відмовитися від “стандартної” поведінки “справжньої” жінки ич “справжнього” чоловіка.
Чим менше стереотипної поведінки, тим більше альтернатив, тим менше вірогідне насильство. Стиль залежить від багатьох ідентичностей, але ми робимо наголос саме на ґендерній, як найстарішій з усіх “ліній розділу”, а також такій, що зустрічається нам з перших днів нашого життя. Вона всеосяжна, бо існує в усіх суспільствах, навіть менш глобалізованих, а також, разом з расовою, має одні з найрозвинутіших структур протидії та подолання дискримінації і несправедливості поміж іншими вразливими і гнобленими групами. Тому ґендерна метафора може використовуватися і для інших ліній розділу.

Згідно з теорією насильства Йохана Гальтунга (Johan Galtung) і його транссенд-методом, можна визначити, принаймні, три типи насильства:
[1] пряме насильство: свідомо націлене на завдання шкоди;
[2] культурне насильство: легітимізує два інші типи як справедливі;
[3] структурне насильство: неусвідомлене, звичне, до нього так чи інакше залучені всі.
Шкода, завдана конфліктами з застосуванням насильства, часто не обмежується матеріальними збитками, загибеллю та каліцтвом людей. Вона має видимі та невидимі наслідки.

Як же це співвідноситься з ґендером і простору для “наступу” чоловіків зокрема? Розглядаючи під наступом агресивність поведінки чоловіків, звернімося до вчених, які вивчали маскулінність.
Кілмартін (Kilmartin, C.T.) сформулював такі причини, які вказують на необхідність вивчення чоловічої психології:
1. 1.    Хоча в цілому чоловіки мають більший вплив, ніж жінки, існують чоловіки, і їх чимало, яким не наділені цим впливом, і жорстка чоловіча соціалізація принесла їм лише шкоду. Окрім цього, володіючи в суспільстві порівняно невеликою владою, чоловіки можуть надати інтенсивну допомогу у здійсненні змін.
2. 2.    Спілкуючись з сильними жінками, чоловіки часто переживають серйозні складнощі. Але ж з дитячого віку хлопчики виховуються в переконанні, що саме вони повинні бути сильними і владними, тому сильні жінки сприймаються як загроза чоловічому началу. Це протиріччя вимагає вирішення, оскільки сильних жінок з кожним днем стає всі більше.
3. 3.    Якість відносин з оточенням в чоловіків часом страждає від того, що ці відносини розгортаються в рамках, де нема місця для базової людської потреби – інтимності.

Ідеологія мужності, як набір соціальних норм, складається з норм статусу (чи успішності), жорсткості (розумової, емоційної, фізичної) та антижіночості.
Норма статусу чи успішності формується і підтримується ґендерним стереотипом, який стверджує, що цінність чоловіка визначається розміром його заробітку і успішності на роботі.

Розумова жорсткість передбачає знання і компетентність чоловіка в усіх сферах і на високому рівні.
Стереотип мужності, згідно якого чоловік повинен відчувати мало почуттів і бути в стані вирішувати свої емоційні проблеми без допомоги оточення, відноситься до норми емоційної твердості.

І врешті фізична жорсткість очікує від чоловіка фізичної сили і високої біологічної активності.

Засоби масової інформації грають не останню роль у впливі на формування, дотримання, контроль і передачу цих норм. А технології, якими це передається, намагаються впливати, насамперед, на той шар, який знаходиться між свідомістю і підсвідомістю, і може буде названим, як зона неусвідомленого.

“59 речей, які повинен знати (в журналі виділене червоним) кожен чоловік (щоби їм бути)” – це і є “норми жорсткості” для тих, хто читають “легкі” розважальні журнали.

Фізичні норми допомагають стати справжнім мачо і вчать, наприклад, як розстібувати ліфчик однією рукою або іншим, більш натуралістичним деталям.

Розумові норми пропонується досягти за рахунок знання речення “я кохаю” дванадцяті мовами, чому небо блакитне, хоча, як сучасному Онегіну, пропонуються і більш “інтелектуальні” поради і знання – наприклад, скільки відсотків мозку використовує людина.

“Справжній” чоловік має бути емоційно закритим і стриманим, тому на цю тему порад немає, хоча згодом ми зустрінемо поради жінкам щодо емоційного стану чоловіків. В іншому журналі описуються десять переваг стільникового телефону у порівнянні з дружиною (безумовно, виграє телефон), що теж допомагає компенсувати емоційність з телефоном, а не в людських стосунках. Тут же, в допомогу “успішним комунікаціям” пропонується дуель, як засіб спілкування.

Норми антижіночості можна дотримуватися, граючи в казино (звичайно, виграючи), ловлячи рибу, зав’язуючи вузол булінь (найпростіший морський вузол), маючи “крутий” мотоцикл.

Жоден чоловік не в стані стовідсотково відповідати всім наведеним вище нормам, тому що завжди знайдеться хтось в чомусь розумніший, емоційно стриманіший, сильніший, тому що немає абсолютних стандартів цих норм, тому що вони постійно змінюються. Чоловіки знаходяться під пресом цих норм і намагаються компенсувати почуття неспроможності в професійній та економічній сферах за рахунок компенсаторної мужності - сукупності якостей, за допомогою яких чоловіки вимушені компенсувати свою невідповідність загальноприйнятому стандарту мужності. Це проявляється в різних формах “крутості” – агресії, насильстві, жорстокості, намаганні підпорядкувати слабших, серед яких першими кандидатками є жінки.

Проте чоловіку важко підтримувати стандарт традиційної чоловічої ролі, тому в нього виникають чоловічі ґендерно-рольові стреси – психологічні стани, які виникають в ситуаціях, коли ґендерні ролі негативно впливають на людину і її оточення. Такі стреси ще більше посилюють компенсаторні реакції, створюючи порочне коло.

Розфукосований поліекран, оформлення і структура журналу в кращих традиціях НЛП-впливу деструктують системність мислення, вільно засмічуючи свідомість і (що важливіше!) підсвідомість.

В іншому журналі на запитання головної редакторки, що роблять люди в місяці, коли виходить журнал, відповідь показує, що ці люди – чоловіки, роблять вони те ж саме, що і в попередньому журналі. Звісно, журнал саме для “людей”.

Таке “виховання” насправді залишає дуже мало простору навіть для відступу чоловіків, а для наступу і поготів. Рамки стереотипів і традиційних насильницьких структур заганяють у глухий кут, який загрожує і жінкам, і чоловікам.

Чи існують шляхи, за допомогою яких можна уникнути “пасток агресивності”? Програма “Уповноважувальна освіта” вже сім років крокує ними, допомагаючи дітям і дорослим свідоміше ставитися до свого життя, вирішувати конфлікти мирними засобами, позбавлятися ґендерної упередженості, будувати дорогу власного життя, а не ремонтувати її, як каже східне прислів’я.

Почавшися в Україні, нині вона охоплює більше десяти країн, серед яких як близькі сусідки (Молдова, Литва, так і далекі (Афганістан, Індонезія).
Нізамі Гейдаров, тренер і менеджер програми по регіонам Азербайджана так висловив свою позицію щодо ролі програми.

Зоною життя людини нині є весь світ – і людина майже повністю його заповнила – границі росту більше не можуть зростати географічно, необхідно шукати нові способи зростання людської цивілізації. Людина повинна виробити нову свідомість, нове мислення і нову поведінку, спрямовані проти насильства в світі. Ті, хто пройшли програму “Уповноважувальна освіта”, не знищують і не принижують супротивників, а шукають для них такі шляхи виходу з конфлікту, які б дозволили зберегти гідність.

Олена Суслова