Ми будуємо наш світ разом?!
Великий і різнокольоровий світ приймає у свої обійми нову людину – людину третього тисячоліття. І якою стане ця людина, що понесе вона із собою по землі, буде залежати від того оточення, в яке вона потрапить протягом свого життя, від тих, хто і чому буде її навчати.
Спочатку світ крихітки – це перш за все його батьки. Як зробити вашу взаємодію з немовлям
Вся справа у нюансах: це приходить як сяйво. У якусь мить мама починає говорити саме те, що потрібно її малюку. Мами всієї планети , коли спілкуються з немовлятами широко розкривають вічі, високо піднімають брови і говорять повільно та ритмічно. Сама мова стає співучою, звучить у тому ж тоні і ритмі, що й мова дитини. Така поведінка найкраще відповідає особливостям сприйняття навколишнього світу маленькою дитиною. Саме так описують поведінку матері, а татка малюються більш стриманими, віддаленими. Але чи варто цього дотримуватись?
Для немовляти дуже велику роль в житті відіграють емоції дорослих людей, які поруч, зокрема, як матері так і батька. Воно всіма силами намагається викликати емоційний відгук дорослих, спровокувати їх на спілкування. Одним з доступних способів спілкування для немовляти є плач. Психологи нарахували 132 варианти плачів і серед них є такий, який кроха використовує, щоб звернути на себе увагу. Нібито дитині нічого не потрібно: накормлена, лежить у сухому памперсі, в теплому ліжечку, але чомусь увесь час „поскрипує”, скигне, йорзає. В такому разі дуже важливо, щоб їй додатковий раз сказали, що вона сама краща, сама кохана, сама бажана, що світ існує тільки навколо неї. І ми говоримо це дитині не звертаючи уваги на її стать. Взагалі, немовляті не є важливим якої воно статі: хлопчик чи дівчинка. Беззахисна дитина потребує безпечного середовища. Важливо, щоб пригорнули , обійняли, підтримали своїм теплом. Тут,мабуть, варто пригадати принцип „прийти вчасно” із потрібними почуттями, вчасно віддати свою ласку, подарувати ніжне кохання батьківського серця, і материнського й татиного.
Взагалі,це є важливим для кожної людини. Наприклад, американські дослідники порахували, що людині для нормального емоційного існування необхідно чотити рази на день обійнятися з коханою й близькою людиною ( не враховуючи тих разів, коли бажаємо доброго ранку один одному або доброї ночі). А немовляті особисто це важливо в його незахищенності. Якщо батьки будуть багато, часто та емоційно спілкуватись з малюком, то в нього з самого раннього дитинства почне формуватися висока самооцінка, впевненність у собі, відкритість до спілкування. В дитини вчасно складеться так зване базове психологічне формування - довіра до світу.
Сьогодня, після багатьох пошуків , ми приходимо до висновків, що варто прислуховуватись до власних інстинктів, які дала нам природа, розуміти свої особистісні риси, вміти їх використовувати. Але не менш доцільним є вміння сплкуватися й бути чуйним не тільки до себе, а й до різноманітності оточуючих. Наше спілкування можно суттєво збагатити і зробити це під силу кожним батькам. Досвід взаємопорозуміння набувається дитиною вже напочатку життєвого шляху під час спілкування з батьками.
Перш за все не бійтеся зробити що-небудь не так. У вас обов’язково все вийде, тому що малюк готовий до співпрці з вами.Приймайте дитину такою, якою вона є, не піддавайтеся спокусі порівняти з іншими малятами. Ваш для вас – найкращій в усьому світі.
Налагодити діалог з дитиною- це дуже непроста справа. Важливо, щоб ви обидва були у гарному настрої. Якщо дитина дивиться вам в очі, то вона готова поспілкуватися. А якщо відводить погляд, не варто наполягати, поспілкуєтесь іншим разом. Як і в дорослої людини , у малюка буває різний настрій, різний стан самовідчуття.
Також варто відкласти спілкування, якщо ви самі не в настрої. В такі моменти краще, щоб з дитиною поспілкувався хтось інший із членів сім’ї.
Для встановлення емоційної взаємодії буде необхідний час. Зазвичай вона набуває індивідуальних рис на початку третього місяця. Важливо знайти те, що вам усім підходить, та уникнути гіпо- або гіперстимуляції ( коли малюк отримує або менше, або більше уваги, чим йому насправді потрібно). Будування взаєморозуміння займає тривалий час та потребує терпіння та вміння уважного прислуховування один до одного.
Для початку спрбуйте повторити слідом за дитиною те, що вона тільки що вимовила. Якщо малюк відповідає – тоді все гаразд і можно продовжувати „вашу думку”. Якщо малеча завмерла і здивовано дивиться на вас, припиняє спілкування, значить, ви перейшли на іншу емоційну хвилю. Спробуйте пошукати спільну хвилю: змініть інтонацію, говоріть повільніше, тихіше або навпаки. І так до тих пір, поки дитина не почне відповідати знову. Крок за кроком у вас почне з’являтися відчуття взємності, ви почерзі будете повідомлювати один одному дещо дуже важливе для вас всіх.
Необхідно давати висловлюватися малечі до кінця. Якщо батьки не уважні, не враховують особистості дитини, то вони нібито нав’язують своє „Я”, що пізніше може стримувати розвиток самостійності дитини.
Якщо у вас гарний настрій, думайте вслух. Говоріть про що завгодно, малюку важливий не зміст, а інтонація, йому необхідна ваша позитивність. Немовлятам дуже подобається , коли дорослі коментують те, що вони разом роблять, і дуже цікаво буде, якщо це буде відбуватися у пісенній формі.
І ще одне дуже важливе зауваження. Сьогодня молоді батьки потрапляють у великий потік інформації про те, що і як треба робити. Іноді ця інформація буває взаємовиключною. Як бути? Одностайно: слухати немовля і себе. Головне, щоб вам і вашій дитині було гарно й зручно, а якщо про це ще мало або взагалі не написано, може саме ви робите інноваційне відкриття у вихованні та спілкуванні, бо норми – це взагалі те, про що домовилися ми з вами й прийняли до нашої свідомості.
Покладова В.